Пів на восьму, приміська електричка, у вагоні чути чужі навушники. Чоловік відкриває EvoluteMe, торкається мікрофона, і урок, який він читав, зникає. Замість нього велике коло: слухає, чекає, щоб він заговорив уголос при повному вагоні незнайомих людей.
Він закриває застосунок. Цей екран зробили ми, спробували його на собі в людних місцях і викинули.
Три поломки з однією причиною
Ви пропускаєте, про що питали. Завдання вимовляють один раз, і коли увага з’їхала, підглянути нікуди. Перепитати можна голосом, тобто сказати вголос ще одну річ, і втретє ніхто вже не перепитує.
Ви сказали не те слово і не можете забрати його назад. Розпізнавання чує щось схоже за звучанням, відповідь їде в бік, якого ви не мали на увазі, а наставник терпляче розбирає з вами помилку, якої ви не робили. Текстове поле правиться за секунду. Голосовий екран не пропонував нічого, що можна виправити.
Ви в тій самій електричці. Окремий екран змушував людину вибирати між голосом і уроком, і урок програвав.
Три поломки, і під усіма ними одна причина. Ми зробили голос заміною уроку, а не додатком до нього. Щойно людина перемикалася, з екрана зникало все, і той, хто щойно користувався двома каналами, лишався з одним.
Що змінилося
Голос тепер шар поверх звичайного уроку. Текст завдання лишається там, де був, кнопки лишаються там, де були, а наставник ще й читає вголос. Читає це браузер на будь-якому тарифі, безкоштовно і без мережі, а голос моделі, який ще й слухає вашу відповідь, дає тариф Extended.
Питання можна перечитати, не кажучи ні слова, бо воно нікуди не поділося. Відповідати можна голосом або пальцем, і передумати можна посеред завдання. В електричці чоловік слухає і торкається екрана, і ніхто у вагоні не дізнається нічого про його іспанську.
Три поломки закрилися однією зміною, бо причина в них була одна. Так буває нечасто, а коли буває, це зазвичай означає, що початковий задум був неправильний у корені, а не шорсткий по краях.
Він поводиться як програвач, а не як диктор
Пауза спиняє читання і не чіпає урок. Перемотка повертає до того місця, яке ви пропустили, а не на початок завдання.
Дрібниця, а відчуття від усього режиму міняється цілком.
Диктора не попросиш повторити, тому ви весь час сидите трохи напружено, намагаючись нічого не проґавити. Програвач можна відмотати, і напруга йде разом із цим.
Запобіжник на мікрофоні
Якщо людина замовкла, мікрофон не крутиться вічно. За якийсь час з’являється питання, чи слухати далі, і без відповіді запис спиняється.
Ми зробили це до того, як хтось попросив. Забутий увімкнений мікрофон це не дрібна незручність, це порушена обіцянка. Застосунок не повинен слухати довше, ніж людина від нього чекала.
З тієї самої причини голосовий шар ніколи не вмикає себе сам. Ні за часом доби, ні за здогадом, що людина за кермом. Вмикає людина, і тільки людина.
Кому це виявилося потрібно
Ми робили голос для тих, хто в дорозі. Посидівши з ним, думаємо, що більше він важить для тих, кому важко з дрібним шрифтом.
Хто не читає дрібний шрифт, вмикає великий текст і голос разом. Екран лишається на місці, очі перестають боліти, і урок перестає бути випробуванням, яке треба пережити. Це той випадок, коли можливість для доступності виявляється головною можливістю для людей, про яких ніхто не думав.
Друга група, про яку ми не думали, це діти, які ще читають повільно. Сказане завдання вони схоплюють набагато швидше за надруковане, а відповідають усе одно кнопкою.
Чого голос не робить
Він не проведе цілий урок без екрана. Ми пробували, вийшло гірше. Коли триматися очима немає за що, люди гублять форму завдання десь на третьому кроці і починають спочатку.
Він не приймає довгих відповідей. Голос для коротких речей: вибір, число, слово. Диктувати абзац сенсу немає, бо потім цей абзац доведеться правити руками, а з цього ви й починали.
Він не однаково добре говорить усіма мовами інтерфейсу. Це відкрите питання, і дати дату ми не обіцяємо.
Помічник, якого ми не зробили
Балакучий супутник, який починає розмову сам. Спокуса була справжня: щойно в продукті з’явився голос, йому хочеться спитати, як ви почуваєтеся і чи готові продовжувати.
Ми сказали ні двічі. Урок триває близько десяти хвилин, і світська розмова з’їла б добрий його шматок на імітацію турботи. А помічник, який питає про настрій, отримує відповідь про настрій, і далі ми її зберігаємо. Ми не хочемо, щоб такий запис існував.
Наставник говорить про справу. Читає завдання, розбирає помилку, пропонує наступний крок. Нудніше за супутника. Зате чесніше щодо того, чим він є.
Чи допомагає це, ми поки не знаємо
Це незручна частина. Ми вміємо порахувати уроки, які пройшли з увімкненим голосом, і це число не відповідає ні на що. Хтось вмикає з цікавості, більше не повертається, а лічильник звітує про задоволеного клієнта.
Справжнє питання в тому, чи частіше уроки доходять до кінця з голосом і в кого саме. Відповісти на нього можна, лише спостерігаючи за живими людьми тиждень за тижнем, а EvoluteMe ще не запущено. Коли відповідь з’явиться, ми її запишемо, навіть якщо вона буде така: голос не змінює нічого.
Що досі шорстке
Затримка. Між кінцем вашої фрази і реакцією є проміжок, і за будь-якого темпу, швидшого за прогулянковий, він муляє.
І ще голос та великий текст вмикаються у двох різних місцях профілю, хоча ті, кому потрібне одне, зазвичай хочуть і друге. Це наша помилка, вона в списку, і це така річ, яку виправляють за вечір, щойно хтось помічає, що жив із нею місяцями.
